Art Model AM 7206 Полікарпов І-185 — радянський винищувач Другої світової війни

Полікарпов І-185 — радянський винищувач Другої світової війни

Проєкт винищувача І-185 розробки ДКБ М. М. Полікарпова розпочався на початку 1940 року. Протягом розвитку проєкту геометрія та суцільнометалева конструкція крила площею 15,53 м² залишалися незмінними, тоді як інші елементи зазнавали істотних переробок: залежно від модифікації змінювалися силова установка, довжина фюзеляжу, склад озброєння та окремі деталі планера.

Навесні 1942 року ДКБ підготувало еталонний зразок із двигуном М-71 та трьома 20-мм гарматами. Свій перший політ ця машина виконала 10 червня 1942 року. Заводські випробування тривали з червня по жовтень 1942 року, а з листопада 1942 по січень 1943 року відбулися державні випробування в НДІ ВПС. У цей же період, з 9 грудня 1942 по 12 січня 1943 року, дослідні зразки винищувача успішно пройшли військові випробування в бойових умовах на Калінінському фронті.

Фахівці інституту відзначили, що за комплексом льотно-технічних даних І-185 помітно випереджав сучасні йому фронтові винищувачі. Попри високе питоме навантаження на крило (240 кг/м²), літак вирізнявся простотою в техніці пілотування й цілком підходив для льотчиків середньої кваліфікації. Машина розвивала максимальну швидкість 680 км/год на межі висотності 6100 м (та 600 км/год біля землі на форсованому режимі), мала початкову скоропідйомність 20 м/с, високу маневреність і здатність нести солідне для винищувача бомбове навантаження.

У листопаді 1942 року І-185 рекомендували до запуску в серійне виробництво. Утім, впровадження машини в серію зіткнулося з низкою серйозних перешкод: відсутністю налагодженого випуску двигуна М-71, браком вільних заводських потужностей і гострим дефіцитом авіаційного дюралюмінію. Пріоритет віддали вже запущеному у велику серію дерев'яному винищувачу Ла-5. Він спирався на існуючі лінії складання планерів ЛаГГ-3 і не вимагав дефіцитного металу, а колосальний попит на двигуни М-82 для вже серійних літаків суттєво ускладнював перспективи виробництва І-185 із цією силовою установкою.

Остаточним ударом по долі проєкту стала трагедія 5 квітня 1943 року. Під час підготовки до випробувань на дальність через випадкове засмічення жиклера карбюратора раптово зупинився мотор на другому дослідному екземплярі І-185 (№ 6202). Сталася катастрофа, у якій загинув провідний льотчик-випробувач В. А. Степанчонок. На тлі системних виробничих труднощів ця аварія перекреслила подальші зусилля М. М. Полікарпова, і винищувач так і не надійшов у серію.

Тактико-технічні характеристики І-185 (еталон М-71)

• Рік випуску – 1942
• Довжина – 8,05 м
• Розмах крила – 9,80 м
• Площа крила – 15,53 м²
• Силова установка – 1 × зіркоподібний двигун Швецов М-71 (номінальна потужність – 1625 к.с., злітна – 2000 к.с.)
• Максимальна швидкість – 680 км/год
• Посадочна швидкість – 150 км/год
• Озброєння – 3 × 20-мм гармати ШВАК-20, 4 × 100-кг авіабомби на зовнішній підвісці (до 500 кг з перевантаженням)