Кольори німецької армії Другої світової війни (Wehrmacht Heer)

16 березня 1935 року стався переломний момент в історії, коли було прийнято «Закон про реконструкцію вермахту» (Gesetz über den Aufbau der Wehrmacht). Цей закон ознаменував перетворення рейхсверу, збройних сил Веймарської республіки, у вермахт. До літа 1935 року, а саме 1 червня, сухопутні війська рейхсверу, відомі як Reichsheer , зазнали номенклатурної зміни і були перейменовані в Heer. Вермахт під верховним командуванням Oberkommando der Wehrmacht (OKW) охоплював не лише сухопутні сили, але також Люфтваффе та Кригсмаріне .

Оперативна історія німецької армії в довоєнний період і під час Другої світової війни

Бойова історія німецьких Heer, або сухопутних сил, сягає своїм корінням до самого початку. У березні 1935 року частини вермахту увійшли до Рейнської області, що прямо кинуло виклик Версальському договору та Локарнським договорам. Цей зухвалий вчинок кинув виклик Франції, яка намагалася дати серйозну відповідь.

У липні 1936 р. вибухнула громадянська війна в Іспанії, яка тривала до 1939 р. Німеччина разом з Італією активно підтримувала націоналістів на чолі з генералом Франко технологіями, озброєнням і персоналом. На допомогу франкістам було направлено знаменитий легіон «Кондор», який налічував близько 5500 осіб і 27 різних типів літаків, танки (приблизно 180 PzKpfw I), артилерію та інше обладнання. Ця підтримка поширювалася на близько 50 000 особового складу з різних підрозділів, зміцнюючи участь Німеччини в конфлікті.

У березні 1938 року Австрія була приєднана до Німеччини. Німецькі сухопутні війська фактично анексували Австрію, не зустрівши значного опору Австрії. Після плебісциту Австрія була поглинена Німеччиною, подія, яку називають аншлюсом.

Через півроку після аншлюсу німецькі війська вторглися до Чехословаччини та анексували Судети. Ця кампанія переросла у встановлення німецького протекторату над Богемією та Моравією в березні 1939 року.

1 вересня 1939 року німецькі війська напали на Польщу, що стало початком Другої світової війни. Польща впала протягом місяця, незважаючи на рішучий польський опір.

Після перемоги в Польщі Німеччина розпочала кампанію із захоплення Данії та Норвегії у квітні 1940 року. Данію було захоплено всього за шість годин, а норвезька кампанія тривала до червня і завершилася окупацією Норвегії. Саме під час цієї норвезької кампанії німецькі війська вперше зіткнулися з британськими та французькими збройними силами.

10 червня 1940 р. німецькі війська розпочали широку кампанію по захопленню Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. До 14 травня Нідерланди капітулювали, а 4 червня 1940 року Бельгія капітулювала, відкривши шлях для вторгнення Німеччини у Францію. 10 червня 1940 року Італія вступила у війну на боці Німеччини, розгорнувши у Франції групу армій «Захід» із 22 дивізій, загальною чисельністю понад 300 000 військових. Кульмінацією кампанії стала капітуляція Франції 22 червня 1940 року.

У липні 1940 року німецькі війська розпочали битву за Британію, повітряний конфлікт, який тривав до жовтня 1940 року. Зрештою німецьке верховне командування вирішило припинити масові бомбардування Британії через їх неефективність.

У лютому 1941 року знаменитий Африканський корпус під командуванням Ервіна Роммеля був направлений до Північної Африки для підкріплення італійської армії, яка зазнала низки поразок. Лідерство Роммеля допомогло змінити ситуацію на користь держав Осі на північноафриканському театрі дій.

6 квітня 1941 року німецькі війська вторглися в Югославію, яка капітулювала через 11 днів. Одночасно Німеччина напала на Грецію і до кінця квітня здобула повну перемогу. Через місяць, 31 травня 1941 року, був захоплений Кріт.

У червні 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз і до грудня 1941 року завоювала країни Балтії, Білорусь і більшу частину України, небезпечно наблизившись до Москви. Сувора зимова погода та рішучий радянський опір зупинили наступ німців. Сталінградська битва, яка тривала з 17 липня 1942 року по 2 лютого 1943 року, призвела до вирішальної поразки німецьких військ і стала поворотним пунктом у Другій світовій війні.

8 листопада 1942 року союзники успішно провели операцію «Смолоскип» і, після перемоги, 13 травня 1943 року розгромили сили Осі в Північній Африці, захопивши в полон приблизно 240 000 солдатів Осі.

Успіх в Африці дозволив провести операцію «Хаскі», вторгнення союзників на Сицилію, яке переросло в подальше просування на материкову частину Італії, протистоявши італійським та німецьким збройним силам.

6 червня 1944 року союзники розпочали операцію «Оверлорд», висадивши десант на берегах Нормандії. Ця подія поклала початок звільненню Франції, Нідерландів і Бельгії.

Починаючи з 1943 року, німецькі війська в основному займалися обороною проти союзних сил, що наступали із заходу, а також проти Радянського Союзу на східному фронті.

7 травня 1945 року генерал-полковник Йодль, начальник верховного командування німецьких збройних сил, діючи від імені глави держави адмірала Деніца, підписав акт про беззастережну капітуляцію Німеччини в Реймсі, у штабі Верховного головнокомандувача союзників Дуайта. Д. Ейзенхауер, о 2:41 згідно з актом, бойові дії на всьому європейському фронті припинялися з 23:01 8 травня. Останні підрозділи Вермахту, які продовжували чинити опір, були роззброєні або капітулювали до вересня 1945 року. Вермахт був офіційно розпущено Прокламацією № 2 Контрольної ради союзників 20 вересня 1945 року.

Лише через десять років після закінчення Другої світової війни Німеччина змогла відновити свої збройні сили, відомі як Бундесвер .

Еволюція німецького камуфляжу Heer Wehrmacht

Коли справа доходить до історії камуфляжу для автомобілів Heer, вас чекає захоплююча подорож різними схемами фарбування.

На початку створення вермахту військові транспортні засоби все ще мали стандартний багатоколірний камуфляж, відомий як Buntfarbenanstrich, який був успадкований від рейхсверу. Небойові машини зазвичай фарбувалися в одноколірний сірий відтінок, відомий як Feldgrau.

Потім, у 1937 році, була представлена ​​нова схема камуфляжу під назвою Gerätanstrich dunkelgrau/dunkelbraun, Anstrich dunkelgrau/dunkelbraun, Zweifarbenanstrich або просто neuer Buntfarbenanstrich. Ця нова директива передбачала фарбування військової техніки в темно-сірий колір з нерівними темно-коричневими плямами. Однак, починаючи з літа 1940 року, використання темно-коричневої фарби для камуфляжу німецької техніки було припинено, в результаті чого камуфляж німецької армійської техніки став повністю темно-сірим.

Взимку транспортні засоби були закамуфльовані білою фарбою, що знімається, щоб зливатися зі сніговими пейзажами, покращуючи їх маскування.

Початок африканської кампанії зажадав нового підходу до маскування. У березні 1941 року був представлений новий двоколірний пустельний камуфляж. Він мав жовто-коричневий і сірувато-зелений (переважно гірчично-охристий) кольори. Цей камуфляж наносився поверх стандартного сірого або сіро-коричневого камуфляжу німецької бронетехніки. Через рік, у березні 1942 року, обидва кольори пустельного камуфляжу були оновлені.

У 1943 році через неефективність темно-сірого камуфляжу був введений новий базовий колір німецької військової техніки - Dunkelgelb (темно-жовтий). Поряд з цим була представлена ​​нова схема камуфляжу, відома як Tarnanstriche. Він складався з основного темно-жовтого кольору з нерегулярними плямами червоно-коричневого та оливково-зеленого кольору.

До січня 1945 року оливково-зелений став новим базовим кольором для камуфляжу, хоча фактичні кольори в схемах камуфляжу залишалися незмінними, змінювалися лише візерунки.

Ця історична еволюція камуфляжу малює яскраву картину того, як німецька армія адаптувала свої стратегії приховування транспортних засобів протягом Другої світової війни.

Німецькі стандарти кольору Хеера

Німецька армія, відома як Heer, створила свої кольорові стандарти в інтригуючій історичній подорожі.

Ще в 1927 році Reichs-Ausschuß für Lieferbedingungen (Імперський комітет з доставки та забезпечення якості) представив палітру з 40 кольорів, позначених як "RAL 840".

До 1941 року кольори бронетехніки просто позначалися їх назвами та порядковими номерами, наприклад Grün Nr. 28 або Schwarz Nr. 5.

10 лютого 1941 року відбулася значна зміна, оскільки камуфлюючі кольори прийняли формат чотиризначних чисел, які тепер слугували системою розпізнавання. Наприклад, Dunkelgrau RAL 7021 або Dunkelgelb RAL 7028. Ці стандарти RAL зберігаються й сьогодні, ефективно використовуються не лише для військових транспортних засобів, а й у цивільних цілях, забезпечуючи однаковість кольорів у різних контекстах.