Кольори радянських літаків після Другої світової війни

На момент розпаду Радянського Союзу радянські ВПС мали вражаючу групу з понад 6000 літаків, зміцнивши свою позицію як наймасштабнішу військову авіацію світу. Авіаційна частина збройних сил Радянського Союзу була сформована в результаті реформування авіаційного підрозділу Червоної Армії після Другої світової війни в 1946 році. Крім основного авіаційного підрозділу, існували різні спеціалізовані авіаційні частини, кожна з яких безпосередньо підпорядковувалася окремим військовим частинам. Це авіація ППО, авіація ВМС, авіація РВСН, авіація Повітряно-десантних військ, авіація Прикордонних військ КДБ, Повітряно-космічних сил та ін.

Радянські ВПС, історія бойових дій

Навіть закінчення Другої світової війни не послабило позиції Радянського Союзу щодо напористої зовнішньої політики. Радянський Союз, прямо чи опосередковано, підтримував нації та режими, які дотримувалися його соціалістичних принципів, тоді як Сполучені Штати стояли за демократичними принципами. Така полярність призвела до створення двох протилежних військово-політичних утворень: Варшавського договору та НАТО. Ескалація напруженості між цими фракціями переросла в холодну війну, яка тривала аж до розпаду Радянського Союзу.

Одним із найперших проявів цієї суперечки була Корейська війна, яка тривала з 1950 по 1953 рік. На цій арені відбувся перший протистояння між радянським МіГ-15 Фагот і F-86 Sabre ВПС США. На додаток до США, радянські авіатори зіткнулися з Королівськими ВПС , ВПС Франції та різними ВПС інших держав.

У 1950 році виник новий конфлікт, втягнувши СРСР і США в протиборчі бойові лінії. Під час війни у ​​В’єтнамі, яка тривала майже два десятиліття, Радянський Союз поставив до Північного В’єтнаму близько 300 літаків.

До кінця 1950-х років радянські ВПС перейшли в епоху надзвукової авіації другого покоління. Оперативні підрозділи отримали такі літаки, як Мікоян МіГ-21 Fishbed, Су-7 Fitter-A, Су-9, Су-11 Fishpot, а також надзвуковий бомбардувальник Ту-22 Blinder.

На початку 1960-х років радянські ВПС перейшли на літаки третього покоління. Це покоління представило такі літаки, як МіГ-25 Foxbat, здатний розвивати швидкість понад 3 Маха, та інноваційні моделі, такі як МіГ-23 Flogger Мікояна та Sukhoi Su-17 Fitter, із крилами змінної стріловидності.

На початку 1980-х років у радянському небі красується літак нового типу – літаки четвертого покоління. Ці винищувачі, включаючи МіГ-29 Fulcrum і МіГ-31 Foxhound Мікояна, Су-27 Flanker, Су-25 Frogfoot і Su-24 Fencer, а також надзвуковий стратегічний бомбардувальник Туполєв Ту-160 Blackjack, могли похвалитися разючими поліпшеннями маневреності.

Афгано-радянська війна, що вибухнула в 1979 році і тривала майже десять років, послужила полігоном для випробувань різних типів радянських літаків проти моджахедів.

Протягом 1970-х і 1980-х років Радянський Союз брав участь у конфліктах по всій Африці, включаючи війну Огаден (1977-1978) і громадянську війну в Анголі (1975-2002). В Огаденській війні Ефіопію підтримував Радянський Союз, а Сомалі — США, ФРН, Китай, Єгипет і Румунія. Під час громадянської війни в Анголі, окрім надсилання експертів, Радянський Союз постачав Народним збройним силам Анголи техніку та зброю до їх розпуску в 1991 році.

До кінця 1980-х років прагнення до винищувачів п'ятого покоління були придушені через недостатнє фінансування, складні економічні умови та розпад Радянського Союзу в 1991 році. Після розпаду Радянського Союзу республіки, що входили до його складу, успадкували літаки радянських ВПС. Багато з цих машин працюють і сьогодні, зберігаючи спадщину радянських десантних традицій.

Які країни також могли б використовувати фарби для радянських літаків?

Авіаційна майстерність Радянського Союзу поширила свою яскраву палітру авіаційного камуфляжу на країни, які підтримували соціалістичну ідеологію, включаючи Кубу, Північну Корею, В’єтнам та Анголу. Крім того, радянське озброєння, зокрема авіація, було наріжним каменем арсеналів країн Варшавського договору. До цієї коаліції увійшли такі країни, як Чехословаччина, Східна Німеччина, Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія та Албанія. Крім того, радянська авіація була основою військово-повітряних сил колишніх радянських республік – Росії, України , Білорусі, Казахстану, Вірменії, Грузії, Азербайджану та Молдови. Ці нації часто демонстрували свої відмінні схеми камуфляжу, дещо відрізняючись візерунками та відтінками від радянської моделі. Однак внутрішні елементи, такі як кабіни, відсіки шасі, моторні відсіки та обладнання, часто зберігали оригінальні радянські кольори.

Які авіаційні камуфляжі використовували радянські ВПС?

Після Другої світової війни потреба в ефективному маскуванні радянських літаків відпала. Пріоритети були зміщені в бік покращення характеристик літальних апаратів – максимальних швидкостей, дальності, швидкості підйому та практичних стель. Матові та грубі камуфляжні покриття підірвали ці характеристики, що призвело до поступового відходу від камуфляжу для швидкісних літаків до кінця 1940-х років. Алюмінієвий лак або поверхні, які зберігали оголений метал, переважно прикрашали екстер’єри літаків.

Реалії участі радянської авіації в різних конфліктах, включаючи Афганську війну, змусили відродити авіаційний камуфляж. Фронтові винищувачі-бомбардувальники Мікоян МіГ-21 Fishbed, Су-17 і Су-22 Fitter, Су-25 Frogfoot та інші отримали різнокольоровий камуфляж верхньої частини. Це часто включало нерегулярні плями темно-зеленого, світло-зеленого, коричневого та пісочного кольору, доповнені синіми відтінками на нижній стороні. Висотні літаки та літаки-розвідники, як-от серія МіГ-23 Flogger Мікояна, демонстрували повні сірі відтінки.

Поява Мікояна МіГ-29 Fulcrum і Су-27 Flanker ознаменувала зародження унікального авіаційного камуфляжу. МіГ-29 мав сіро-зелені камуфляжні плями на сірій основі, а Су-27 красувався різнокольоровим ансамблем синього, відтінків сірого та підфюзеляжної зони синього кольору.

Колірні позначення кольорів ВПС СРСР

На відміну від авіаційних фарб часів Другої світової війни, таких як AMT і AGT, які мали кольорове кодування за допомогою цифрових міток, післявоєнні фарби мали лише коди фарби, а не позначення кольорів. Знаменитий AS-1115, наприклад, вказував тип фарби, але відтінок міг бути різним. Фактичні відтінки ідентифікувалися за такими описовими назвами, як смарагдовий, коричневий, піщаний або зелений. Конкретні номери кольорів цим відтінкам не присвоювалися.

Радянський авіаційний камуфляж представляє собою інтригуючий перетин технологій, естетики та стратегічних потреб глобального ландшафту, що розвивається. За допомогою відтінків і візерунків він продемонстрував не лише майстерність приховування, але й складну геополітику своєї епохи.