Кольори міжвоєнної німецької армії (рейхсвер)

Після закінчення Першої світової війни німецькі збройні сили були розформовані в січні 1919 р. Проте в березні 1919 р. німецький уряд вирішив створити тимчасовий рейхсвер. Після проміжного етапу рейхсвер був офіційно сформований у січні 1921 року. Згідно з умовами Версальського договору 1919 року чисельність і озброєння військових були суворо обмежені. Німецьку армію дозволялося використовувати лише для внутрішньої безпеки та охорони державних кордонів. Важка зброя, така як артилерія калібру понад 105 мм, бронетехніка, підводні човни та великі кораблі, були заборонені. Німеччині також не дозволялося мати авіацію.

Рейхсвер у бойових діях

Під час бурхливих початку 1920-х років збройні сили використовувалися в основному для боротьби з лівими повстаннями, такими як повстання спартаківців 1919 року. Рейхсвер залишив «національну оборону» воєнізованим організаціям, відомим як Freikorps, де обмеження Версаля не діяли, або там, де рейхсвер не мав власних підготовлених частин (прикордонні сутички проти польських і литовських добровольців, операції проти Рейнської Червоної армії в демілітаризованій Рейнської республіці). Вони співпрацювали з правим націоналістичним добровольчим корпусом, коли протистояли лівим урядам у Тюрінгії та Саксонії в жовтні та листопаді 1923 року під час так званої «рейхсекуції». Генерали рейхсверу підтримували тісні зв'язки з правими антиреспубліканськими ветеранськими військовими формуваннями, такими як «Штальгельм» і «Кіффхойзербунд».

Починаючи з 1921 року, всупереч Версальському договору, рейхсвер у співпраці з Червоною армією таємно намагався запровадити нові системи озброєнь і розширити свої військово-повітряні сили. Німеччина підтримувала розвиток сучасних технологій і мала можливість навчати своїх солдатів у Радянському Союзі .

Німеччина підтримувала розвиток радянської промисловості; Командири Червоної Армії проходили підвищення кваліфікації в Німеччині. В обмін на це рейхсвер міг отримати військові транспортні засоби, необхідні для армії. До Німеччини також залучалися авіація, інженери та зенітні частини. У Липецьку було створено авіашколу. У Липецьку було підготовлено близько 120 радянських льотчиків і понад 100 авіаційних спостерігачів, а також близько 30 авіаційних механіків. Деякі авіаційні курси проводилися в СРСР. Головною метою цієї школи була підготовка майбутніх пілотів для німецьких ВПС.

Окупація Руру в 1923 році підкреслила слабкість рейхсверу. У листопаді 1923 року у відповідь на спробу встановити в Баварії праву диктатуру президент Фрідріх Еберт (Веймарської республіки) передав виконавчу владу міністру рейхсверу Отто Гесслеру.

У 1925 році Локарнські угоди та приєднання Німеччини до Ліги Націй призвели до демілітаризації Рейнської області. До 1930 р. вплив рейхсверу на президентські кабінети зріс. Франц фон Папен і генерал Курт фон Шлейхер розглядали можливість використання рейхсверу для повалення Веймарської республіки.

Після розпуску рейхсверу в 1935 році режим Адольфа Гітлера почав швидко нарощувати армію. Створення Люфтваффе , військово-повітряних сил Німеччини, відбулося 1 березня 1935 року, що є прямим порушенням Версальського договору. Після цього 16 березня 1935 року було повторно запроваджено обов’язкову військову службу. Відповідно до цього самого закону Рейхсвер було перейменовано на Вермахт .

Еволюція камуфляжу Рейхсверу

Після Першої світової війни стало зрозуміло, що однотонна уніформа кольору Фельдграу більше не підходить для мінливого обличчя війни. Вже влітку 1918 року надійшли перші накази про застосування триколірного камуфляжного оздоблення військової техніки. Потім, 12 травня 1920 року, Верховне командування сухопутними військами (Heeresleitung) запровадило багатоколірне покриття Buntfarbenanstrich для всього військового обладнання Німеччини. Ця нова схема фарби мала замінити стандартну схему Фельдграу. Buntfarbenanstrich включав зелений , жовтий і коричневий кольори. Спочатку ці фарби наносили вручну, але пізніше для більш ефективного нанесення використовували пістолети-розпилювачі.

У 1922 році була видана директива (HVBl. 1922, № 24), згідно з якою триколірний камуфляж отримувала тільки бойова техніка, така як спеціальні артилерійські тягачі та броньовані машини. Всі інші автомобілі отримали однотонне фарбування. Триколірна схема Buntfarbenanstrich продовжувала використовуватися Вермахтом на початку 1940-х років, з невеликими варіаціями в малюнках камуфляжу в залежності від часу виробництва спорядження. Ця триколірна схема камуфляжу залишила незгладимий слід в історії німецької армії та являє собою значний розвиток у практиці камуфляжу.

Колірні стандарти німецької армії

До 1925 року в німецькій армії не було єдиного стандарту позначення кольорів і стандартів фарби. Однак 23 квітня 1925 року було створено Reichsausschuss für Lieferbedingungen, або RAL (Державний комітет з умов доставки). Незважаючи на те, що RAL перебував під наглядом Міністерства економіки Німеччини, діяв як юридично незалежна організація. Його початковим завданням було забезпечення якості продуктів і послуг за допомогою відповідного маркування.

У 1927 році RAL опублікувала свій перший стандарт кольору для загального промислового використання - RAL 840. Створивши систему стандартизованих кольорів, вдалося знизити витрати на фарбу за рахунок економії на масштабі. Наголос робився на використанні місцевих пігментів, оскільки імпорт був обмежений через брак іноземної валюти, а рейхсмарка мала цінність за межами Німеччини. Протягом наступного десятиліття кількість кольорів зросла до понад 100 відтінків, оскільки нові державні організації, такі як поштові служби та залізниці, вимагали додаткових кольорів.

У 1927 році RAL представила стандарт RAL 840 B, який розширив палітру новим набором з 40 кольорів, призначених для використання в автомобільному транспорті. У 1932 році була опублікована оновлена ​​версія RAL 840 B, яка в червні була позначена як RAL 840 B2, щоб уникнути будь-якої потенційної плутанини. З часом стало очевидно, що цього набору кольорів недостатньо, і нові кольори були додані через додаткові аркуші, відомі як «Ergänzungsblätter».