Art Model AM 7202 Blohm & Voss BV 155 V1 — німецький висотний перехоплювач Другої світової війни

Blohm & Voss BV 155 V1 — німецький висотний перехоплювач Другої світової війни

Висотний перехоплювач Blohm und Voss BV 155 був одним із найбільш нетипових поршневих літаків Третього Рейху. Його розробка розпочалася у 1942 році, коли конструкторське бюро компанії «Мессершмітт» ініціювало роботу над проєктом Me 155. Первісно машину проєктували як палубний перехоплювач для німецького авіаносця Graf Zeppelin, який так і не був уведений в експлуатацію. Конструкція значною мірою спиралася на вузли та агрегати літака Bf 109, передбачаючи специфічне морське обладнання: складані консолі крила, вузли кріплення до катапульти та гальмівний гак. Після зупинки робіт над авіаносцем розвиток проєкту довелося тимчасово відкласти.

Згодом фахівці «Мессершмітта» адаптували Me 155 до нових вимог Люфтваффе щодо створення швидкісного одномісного бомбардувальника, здатного нести 1000-кілограмову бомбу SC 1000. Для забезпечення необхідного кліренсу під таке бойове навантаження палубне обладнання демонтували, а стійку хвостового колеса суттєво подовжили. Пізніше пріоритети командування знову змінилися, і головною метою стало створення висотного перехоплювача. У серпні 1943 року через тривалі суперечки між конструкторськими колективами Технічне управління Люфтваффе усунуло компанію «Мессершмітт» від участі у проєкті. Подальшу розробку повністю передали фірмі «Блом унд Фосс» під керівництвом головного конструктора Ріхарда Фогта.

Перший прототип, що отримав позначення BV 155 V1, здійснив свій перший політ 1 вересня 1944 року. Його силовою установкою слугував двигун DB 603A з турбокомпресором, який розвивав потужність 1450 к.с. на висоті 15 000 метрів і приводив у рух чотирилопатевий дерев'яний гвинт діаметром 3,9 метра. Бортове обладнання складалося із системи форсування MW-50, встановленого за кріслом пілота фотоапарата Rb 50/30 та радіостанцій FuG 16ZY (з функціями пеленгатора і далекоміра) і FuG 25a. Стандартний запас пального у внутрішніх баках становив 600 літрів, а використання бака-лонжерона дозволяло подвоїти цю місткість. Гермокабіна, зварена зі сталевих плит, водночас виступала конструктивним вузлом для кріплення двигуна та турбокомпресора. Завдяки приводному нагнітачу двигуна та спеціальному вентилятору тиск усередині кабіни постійно підтримувався на рівні, еквівалентному висоті 7500 метрів, аж до досягнення літаком практичної стелі.

Випробування другого прототипу, BV 155 V2, розпочалися 8 лютого 1945 року. Оскільки під час зльотів першої машини фіксувався критичний перегрів двигуна, радіатори на V2 довелося перенести на крило та встановити під великим кутом, паралельно збільшивши їхню загальну площу. Спочатку від такого розміщення відмовлялися через побоювання, що під час зльоту випущені стійки шасі затінюватимуть потік повітря. Однак продувки в аеродинамічній трубі довели, що за умови демонтажу головного циліндра системи прибирання шасі зрив потоку не становить жодної небезпеки. Після цих доопрацювань прототип V2 розглядали як еталон для серійної модифікації «B».

Проте Ріхард Фогт та його конструкторський колектив визнали базову конфігурацію незадовільною і запропонували Технічному управлінню глибоко модернізований варіант — Projekt 205. Ця модернізація вимагала встановлення двигуна DB 603U разом із механічним нагнітачем від DB 603E (через редуктор 2,07:1) і збереженням турбокомпресора TKL-15. Конструктори застосували компактнішу систему рідинного охолодження, створену за зразком радіатора винищувача Ta 152. За задньою крайкою крила змонтували два великі повітрозабірники: правий живив турбокомпресор, а лівий подавав повітря до теплообмінника, звідки відпрацьований потік виходив назовні через щілину позаду правого повітрозабірника. Після компресора повітря проходило через проміжний охолоджувач у нижньому радіаторі і лише потім потрапляло до впускного колектора. Фюзеляж, кабіна та горизонтальне оперення залишилися практично без змін, хоча підкоси стабілізатора демонтували. Натомість вертикальне оперення було збільшено та перепроєктовано.

Виробничі графіки передбачали готовність передсерійного літака BV 155 C-01 (V4) у квітні 1945 року, C-02 — у травні, а машин C-03 та C-04 — у червні. Однак будівництво раптово припинилося, коли у квітні 1945 року війська союзників захопили завод фірми «Блом унд Фосс» у Фінкенвердері. Недобудований третій прототип перевезли до Великої Британії для попередньої оцінки фахівцями Королівського авіаційного інституту у Фарнборо. Пізніше планер відправили до США для детального технічного аналізу. Зараз цей літак зберігається у Смітсонівському інституті, штат Меріленд, США.

Тактико-технічні характеристики Blohm und Voss BV 155

• Довжина – 12,00 м
• Розмах крила – 20,5 м
• Висота – 2,98 м
• Максимальна швидкість – 690 км/год
• Дальність польоту – 1440 км
• Практична стеля – 17 000 м