Art Model AM 7201 Grumman F8F-2 Bearcat — винищувач ВМС США

Grumman F8F-2 Bearcat — винищувач ВМС США

Палубний винищувач Grumman F8F Bearcat розробляли як перехоплювач, головною вимогою до якого були виняткова маневровість і надзвичайно висока скоропідйомність. Щоб забезпечити такі характеристики, літак спроєктували під потужний зіркоподібний двигун Pratt & Whitney R-2800 Double Wasp — надійну силову установку, яка вже довела свою ефективність на винищувачах F6F Hellcat і F7F Tigercat. 27 листопада 1943 року ВМС США замовили два прототипи під індексом XF8F-1. Перший політ дослідної машини відбувся 21 серпня 1944 року. Завдяки надзвичайно щільному компонуванню планера інженерам вдалося створити винищувач, на 20 % легший за попередника F6F Hellcat. Це радикальне зменшення маси дозволило підвищити скоропідйомність на 30 %.

Постачання серійних літаків розпочалося в лютому 1945 року. За конструкцією базова модифікація F8F-1 була суцільнометалевим вільнонесним низькопланом. Щоб заощадити місце на палубах та в ангарах авіаносців, зовнішні дві третини консолей крила складалися догори. Літак оснастили класичним шасі з хвостовим колесом, що повністю прибиралося в польоті, бронезахистом кабіни пілота й протектованими паливними баками. Порівняно з прототипами, серійні зразки отримали дещо вищий кіль. Силова установка базувалася на двигуні R-2800-34W, а озброєння перших серійних партій складалося з чотирьох 12,7-мм кулеметів. Американський флот виявив неабияку довіру до проєкту: замовлення на 2023 літаки F8F-1 оформили ще 1944 року, невдовзі після початку льотних випробувань. Першою нові винищувачі отримала 19-та винищувальна ескадрилья (VF-19) 21 травня 1945 року.

До завершення серійного виробництва у травні 1949 року компанія Grumman випустила 1266 винищувачів Bearcat. Основу склала базова модифікація F8F-1 (765 літаків). Крім того, побудували 100 винищувачів F8F-1B, озброєних чотирма 20-мм гарматами, та 36 нічних винищувачів F8F-1N із радіолокаційним обладнанням. Згодом виробник представив удосконалену модифікацію F8F-2, серійний випуск якої склав 293 літаки. Ця версія відрізнялася переробленим капотом двигуна, вищим кілем, посиленою конструкцією планера та стандартним озброєнням із чотирьох 20-мм гармат. На базі F8F-2 створили вузькоспеціалізовані модифікації: 12 нічних винищувачів F8F-2N та 60 фоторозвідників F8F-2P, які мали на озброєнні лише дві гармати.

Наприкінці експлуатації певну кількість літаків переобладнали на радіокеровані повітряні мішені (F8F-1K) та літаки наведення безпілотних апаратів (F8F-1D і F8F-2D). До кінця 1952 року ВМС США остаточно зняли «Беркети» з озброєння. Однак літак активно застосовувався в бойових діях за кордоном. У межах Програми взаємної оборонної допомоги Сполучені Штати передали ВПС Франції близько 200 винищувачів (переважно модифікацій F8F-1 та F8F-1B), які французька авіація інтенсивно використовувала під час Першої індокитайської війни. Королівські ВПС Таїланду також отримали 100 літаків F8F-1 та 29 F8F-1B.

Тактико-технічні характеристики Grumman F8F Bearcat

• Рік прийняття на озброєння – 1945
• Довжина – 8,61 м
• Розмах крила – 10,92 м
• Висота – 4,22 м
• Площа крила – 22,67 м²
• Вага порожнього літака – 3207 кг
• Нормальна злітна вага – 5870 кг
• Силова установка – 1 × двигун Pratt & Whitney R-2800-34W Double Wasp (2100 к.с.)
• Максимальна швидкість – 730 км/год
• Крейсерська швидкість – 272 км/год
• Практична стеля – 11 795 м
• Максимальна скоропідйомність – 1395 м/хв
• Дальність польоту – 1778 км
• Екіпаж – 1 особа
• Озброєння – 4 × 20-мм гармати (або 4 × 12,7-мм кулемети), 2 × 454-кг авіабомби або 4 × 127-мм некеровані авіаційні ракети, 2 × 568-л підвісні паливні баки