Arcus E2094 Вермахт: Операція «Аксе»

Вермахт: Операція «Аксе»

Коли влітку 1943 року в Італії скинули Беніто Муссоліні, у Берліні чудово розуміли: запевнення нового уряду про «вірність союзу» були лише спробою виграти час. Німецьке командування заздалегідь підготувало план дій на випадок зради союзника. Щойно про капітуляцію Рима оголосили офіційно, вермахт блискавично розпочав операцію «Аксе». Спершу задум мав зухвалу кодову назву «Аларіх» — на честь вестготського короля, який розграбував Рим ще у 410 році, але задля конспірації настільки промовистий натяк замінили нейтральною «Аксе» («Вісь»), цинічно пояснивши роззброєння італійців турботою про стабільність власного блоку.

Італійська армія виявилася повністю паралізованою: верховне командування втекло разом із королем, не залишивши чітких наказів, через що частини на місцях отримували суперечливі директиви або не отримували їх узагалі. Окремі запеклі сутички спалахували тільки там, де командири проявляли особисту ініціативу — зокрема на підступах до Рима, проте більшість гарнізонів склала зброю без бою. За лічені дні німецькі війська роззброїли понад мільйон військових, перетворивши їх на полонених та взявши під контроль північ і центр країни.

Там, де опір усе ж міг спалахнути, німці зробили ставку на демонстрацію сили, уникаючи кровопролитних штурмів. Важкі бронетанкові колони парадним маршем рушили центральними вулицями великих міст: 1-ша танкова дивізія СС «Лейбштандарт» пройшла повз собор Дуомо в Мілані, а підрозділи 3-ї панцергренадерської дивізії зайняли позиції біля римського Колізею. Цей залізний демарш під об'єктивами кінокамер німецької пропаганди мав зламати будь-яку волю до спротиву ще до того, як пролунає перший постріл.

Відповідно до наказу верховного командування сухопутних військ HM 1943 № 181 від 18 лютого 1943 року, на той час уся техніка вже виходила з заводів пофарбованою в базовий темно-жовтий колір Dunkelgelb. Додаткові камуфляжні кольори — оливково-зелений Olivgrün та червоно-коричневий Rotbraun — надходили у фронтові частини у вигляді густотертих паст. У польових умовах екіпажі й ремонтні роти самостійно розводили їх бензином, водою чи навіть відпрацьованим мастилом та наносили за допомогою компресорів і фарбопультів, а за їх відсутності — звичайними пензлями. Саме тому камуфляж німецької бронетехніки літа-осені 1943 року мав таку різноманітність: від акуратних розмитих смуг і дрібних плям до грубих мазків від пензлів.