Німецька армія у Другій світовій війні
Автентичні кольори Вермахту. Історично точні відтінки для фарбування моделей німецької техніки часів Другої світової війни. Швидка доставка по Україні.
Продукти не знайдено
Використовуйте менше фільтрів або очистіть усі
Німецька армія у Другій світовій війні
16 березня 1935 року в Німеччині оголосили про створення Вермахту — нових збройних сил, які прийшли на зміну Рейхсверу. Уже 1 червня того ж року його сухопутні війська, що раніше мали назву Reichsheer (сухопутні сили Рейхсверу), почали офіційно називатися Heer (сухопутні війська Вермахту). Разом із армією до складу Вермахту також увійшли військово-повітряні сили (Luftwaffe) та військово-морський флот (Kriegsmarine). Керівництво всіма родами військ здійснювало Верховне командування збройних сил (Oberkommando der Wehrmacht, OKW).
Бойова історія Вермахту у Другій світовій війні
Вермахт здобув перший досвід бойових дій під час громадянської війни в Іспанії, ще до початку Другої світової війни. У 1936 році Німеччина підтримала генерала Франко, надіславши до Іспанії Легіон «Кондор» — понад п’ять тисяч військових, літаки, танки, артилерію та інструкторів. Ця кампанія стала полігоном для випробування нової техніки, підготовки офіцерів і відпрацювання взаємодії між різними родами військ.
У березні 1938 року Вермахт без спротиву ввійшов до Австрії — країну приєднали до Третього Рейху, і ця подія увійшла в історію як аншлюс. За кілька місяців, восени того ж року, після підписання Мюнхенської угоди, Німеччина домоглася передачі Судетської області — частини Чехословаччини з переважно німецькомовним населенням. А навесні 1939 року Вермахт без бою окупував решту чеських земель, створивши на них протекторат Богемії і Моравії. На цьому період експансії без масштабного збройного спротиву завершився — далі розпочалася справжня війна.
1 вересня 1939 року Вермахт розпочав повномасштабне вторгнення до Польщі. За кілька тижнів з іншого боку в країну увійшли радянські війська. Кампанія тривала менше місяця — Польща була розділена між двома державами. Велика Британія та Франція оголосили Німеччині війну.
Наступною метою стала Північна Європа. У квітні 1940 року Німеччина окупувала Данію та розпочала наступ у Норвегії — саме там Вермахт уперше зіткнувся з арміями західних союзників. У травні почалася блискавична кампанія проти Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, а згодом — і проти Франції. За кілька тижнів німецькі війська прорвали оборону, і 22 червня Франція склала зброю та капітулювала. Тим часом до війни на боці Німеччини приєдналася Італія.
Після стрімкого успіху в Західній Європі німецьке командування зосередилося на наступній стратегічній цілі — Великій Британії. Улітку 1940 року Люфтваффе разом з італійською авіацією розгорнули масштабну повітряну кампанію: щоденні масовані авіанальоти й бомбардування міст тривали кілька місяців. Бої точилися здебільшого в небі — метою було знищити британську авіацію, зламати оборону та підготувати вторгнення. Та Королівські ВПС вистояли, й операцію довелося скасувати: Німеччина вперше зазнала поразки.
Навесні 1941 року німецьке командування розгорнуло активні дії на південному напрямку. У лютому до Лівії перекинули Африканський корпус під командуванням Ервіна Роммеля — Італія не справлялася з британським наступом і втрачала контроль над Північною Африкою. Завдяки швидкому контрнаступу німці стабілізували ситуацію, відтіснивши ворога до кордонів Єгипту.
Невдовзі розпочалася балканська кампанія. У квітні Вермахт вторгся до Югославії після зміни уряду, що відмовився підтримувати вісь Берлін—Рим. Країну окупували за лічені дні. Слідом почався наступ на Грецію, де союзники намагалися зупинити просування німецьких військ. У травні 1941 року німецькі десантники захопили Крит — це була перша велика повітряно-десантна операція в історії. Попри перемогу, втрати були настільки великими, що командування вирішило більше не проводити широкомасштабних парашутних операцій. Натомість союзники побачили в цьому нові можливості — досвід Криту став поштовхом до формування великих десантних сил. Згодом їх використали у спробі прориву в Нідерландах під час невдалої операції «Маркет-Гарден» та під час успішної висадки в Нормандії в день «Д».
Після кампаній у Північній Африці та на Балканах Німеччина розпочала новий етап війни — 22 червня 1941 року Вермахт вторгся до Радянського Союзу. Наступ ішов широким фронтом — від Балтійського моря до Чорного: було окуповано Прибалтику, Білорусь і Україну, а війська підійшли до околиць Москви. Втім, узимку наступ захлинувся. У 1942 році головний удар змістили на південь — до Волги, однієї з ключових транспортних артерій СРСР. Битва за Сталінград завершилася оточенням і капітуляцією 6-ї армії Вермахту під командуванням генерал-полковника Фрідріха Паулюса — ця поразка стала переломним моментом на Східному фронті.
Наприкінці 1942 року ситуація погіршилась і в Африці. Поразка під Ель-Аламейном змусила відступити, а в травні 1943 року війська Вермахту капітулювали в Тунісі. Союзники висадилися на Сицилії, а далі — на півдні Апеннінського півострова, звідки й почалась італійська кампанія. У червні 1944 року західні Союзники відкрили другий фронт у Європі — висадка в Нормандії стала початком визволення Франції та Бельгії. Тим часом зі сходу просувалася Червона армія.
На початку 1945 року союзники з обох боків підійшли до кордонів Німеччини. У квітні радянські війська розпочали штурм Берліна. Після запеклих боїв столицю було взято, і 8 травня нацистська Німеччина капітулювала. Вермахт припинив існування, а восени союзники офіційно розпустили залишки збройних сил. І лише через десять років новій демократичній Західній Німеччині дозволили створити власну армію — Бундесвер.
Еволюція камуфляжу військової техніки Вермахту
Камуфляж техніки Вермахту зазнавав кількох кардинальних змін протягом війни. Це було пов’язано як зі змінами в загальній військовій стратегії, так і з особливостями місцевості, де точилися бої.
На початку існування Вермахту бойову техніку фарбували у триколірний камуфляж Buntfarbenanstrich, успадкований від Рейхсверу. Небойову техніку — у польовий сірий колір Feldgrau.
У 1937 році запровадили новий камуфляж для техніки — темно-сірий фон із плямами темно-коричневого кольору. У документах його позначали як Gerätanstrich dunkelgrau/dunkelbraun або просто «новий багатоколірний камуфляж» (neuer Buntfarbenanstrich). Влітку 1940-го від коричневих плям відмовилися, і техніку стали фарбувати суцільно в темно-сіру фарбу Dunkelgrau.
У зимовий період техніку маскували білою емульсійною фарбою, яку згодом можна було легко видалити або вона поступово змивалась природним шляхом.
Початок бойових дій у Північній Африці вимагав введення нового пустельного камуфляжу. У березні 1941 року запровадили двоколірну схему — жовто-коричневий (Gelbbraun) у поєднанні з сіро-пісчаним кольором (Grau). Пустельне забарвлення наносили поверх стандартного європейського сірого камуфляжу. За рік, у березні 1942-го, цю схему повністю переглянули, і обидва камуфляжні кольори замінили новими.
Європейський камуфляж теж довелося змінити: сіре забарвлення, яке добре працювало в міській забудові Західної Європи, виявилося неефективним у відкритій місцевості Східного фронту. Навесні 1943 року основним кольором став Dunkelgelb — темно-жовтий. Разом із ним запровадили нове камуфляжне фарбування (Tarnanstriche): жовта основа (Dunkelgelb) з плямами червоно-коричневого (Rotbraun) та оливково-зеленого (Olivgrün).
На початку 1945 року камуфляж знову переглянули. Дефіцит фарб і ресурсів давався взнаки. Якщо раніше техніку спершу повністю фарбували в темно-жовтий, а вже потім наносили плями, то тепер запровадили так званий Sparanstrich — економний камуфляж. Хоча використовували ті самі кольори, їх почали наносити прямо на загрунтовану поверхню, без базового шару. Сам базовий колір також змінився: замість темно-жовтого основою став оливково-зелений. В останні місяці війни, через гострий брак матеріалів, окремі елементи техніки взагалі не фарбували — їх залишали просто в червоно-коричневій ґрунтовці.
Стандарти кольорів армії Німеччини у Другій світовій війні
Стандартизація відтінків для військової техніки в Німеччині почалася ще задовго до створення Вермахту. У 1927 році Імперський комітет з питань постачання (Reichs-Ausschuss für Lieferbedingungen) запровадив загальну систему промислових кольорів — палітру з 40 відтінків під назвою RAL 840. Вона й лягла в основу кольорових стандартів, які згодом використовували в армії.
До 1941 року фарби для бронетехніки позначали за назвою і номером — наприклад, зелений №28 (Grün Nr. 28) або чорний №5 (Schwarz Nr. 5). Але така система не передбачала уніфікованих еталонів відтінку, тому в умовах масового виробництва вона виявилась недостатньо точною для централізованого постачання і єдиного камуфляжного стандарту.
10 лютого 1941 року систему маркування фарб для військової техніки перевпорядкували: замість назв і номерів, які використовували раніше, кольори отримали чотирицифрові індекси за стандартом RAL. Наприклад, темно-сірий Dunkelgrau Nr. 46 став RAL 7021 Dunkelgrau, зелений Grün Nr. 28 — RAL 6007 Grün, і так далі. Це дозволило уніфікувати відтінки, спростити постачання й запровадити єдину систему позначення кольорів для всієї армії. Система RAL продовжує широко використовуватись і сьогодні — як у військовій, так і в цивільній сфері.
Перегляньте наші набори фарб!
Переглянути всі-
Набір фарб 7011: Повітряні сили України — піксельні Су-27
Звичайна ціна $11.99 USDЗвичайна цінаЦіна за одиницю / за$11.99 USDЦіна продажу $11.99 USD -
Набір фарб 7010: Повітряні сили України — Привид Києва
Звичайна ціна $11.99 USDЗвичайна цінаЦіна за одиницю / за$11.99 USDЦіна продажу $11.99 USD -
3011 винищувачів Другої світової війни Королівських ВПС
Звичайна ціна $11.99 USDЗвичайна цінаЦіна за одиницю / за$11.99 USDЦіна продажу $11.99 USD -
Набір фарб 0001: Основні кольори
Звичайна ціна $11.99 USDЗвичайна цінаЦіна за одиницю / за$11.99 USDЦіна продажу $11.99 USD







