ВПС Червоної армії

Фарби для моделей радянської авіації 1930–1940-х років. Підходять для літаків, що брали участь у боях в Іспанії, на Халхин-Голі, у Зимовій війні та в роки Другої світової війни

Фільтр:

Наявність
0 обрано Очистити
Виробник
0 обрано Очистити
Ціна
Найвища ціна: $135.00 Очистити
$
$
Масштаб
0 обрано Очистити
Рівень складності
0 обрано Очистити
Тип фарби
0 обрано Очистити
Період
0 обрано Очистити
Очистити все

Товарів: 49

Фільтри та сортування

Фільтри та сортування

Товарів: 49

Наявність
Очистити
Виробник
Очистити
Ціна

Найвища ціна: $135.00

$
$
Очистити
Масштаб
Очистити
Рівень складності
Очистити
Тип фарби
Очистити
Період
Очистити
Очистити все
Очистити все

Товарів: 49

ВПС Червоної армії

Повітряні сили Червоної армії, відомі також як Військово-повітряні сили Робітничо-Селянської Червоної Армії (ВПС РСЧА), були створені у 1924 році після реорганізації авіації, що залишилася після Громадянської війни в Росії.

Бойова діяльність ВПС РСЧА

У 1930-х роках Радянський Союз проводив активну зовнішню політику, залучаючи свої військові сили до міжнародних конфліктів і надаючи підтримку союзникам. З 1925 року СРСР постачав зброю та військове обладнання китайським революціонерам, одночасно організовуючи підготовку льотного складу. Радянські інструктори брали участь у бойових діях під час конфліктів у Китаї, зокрема навколо Китайсько-Східної залізниці, хоча офіційно участь радянської авіації заперечувалася.

У 1936 році розпочалася Громадянська війна в Іспанії. У ході війни радянські пілоти зіткнулися з німецькими Люфтваффе та італійськими Королівськими повітряними силами, які підтримували націоналістів. У небі Іспанії радянські льотчики здобули цінний бойовий досвід, який пізніше використовували під час Другої світової війни. Війна завершилася у квітні 1939 року перемогою націоналістів.

Тим часом СРСР зіткнувся із Японією. У 1938 році відбулося зіткнення біля озера Хасан, а у 1939 році — битва на Халхин-Голі. Радянські пілоти успішно протистояли японським авіаторам із Імператорських Повітряних Сил. Конфлікт завершився у вересні 1939 року перемогою СРСР.

У вересні 1939 року Радянський Союз вторгся до Польщі, підтримуючи наземні війська за допомогою легких бомбардувальників, таких як Полікарпов Р-5 і Туполєв СБ, а також винищувачів Полікарпов І-16. Польська кампанія виявила ефективність радянської авіації, хоча й продемонструвала певні технічні обмеження.

У листопаді 1939 року СРСР розпочав Зимову війну з Фінляндією. ВПС РСЧА брали участь у бомбардуваннях фінських укріплень, протистоячи досвідченим пілотам Фінляндії. Війна завершилася 13 березня 1940 року, але виявила серйозні недоліки в підготовці та оснащенні радянської авіації.

22 червня 1941 року Німеччина розпочала операцію "Барбаросса". Радянські пілоти вступили у бої з Люфтваффе, а також авіацією союзників Німеччини, включаючи Королівські ВПС Румунії. Льотчики румунських військово-повітряних сил активно діяли на українському фронті, виконуючи розвідувальні та бомбардувальні бойові завдання. Угорські військово-повітряні сили також підтримували Вермахт, беручи участь у повітряних боях на східному фронті.

Які кольори використовували для фарбування авіації Червоної армії?

Палітра фарб для літаків Червоної армії включає кольори, які використовувалися для забарвлення бойової авіації радянського виробництва в період із кінця 1920-х до кінця 1940-х років. Вони застосовувалися для камуфляжу техніки, що брала участь у боях на Халхин-Голі, Зимовій війні, Другій світовій війні, а також у післявоєнний час. Крім того, ці фарби використовували для літаків радянського виробництва, які постачалися союзникам: винищувачів І-15, І-16 і бомбардувальників ТБ-3 для Китаю, І-16 для Монголії, а також для авіації, що брала участь у Громадянській війні в Іспанії.

Як змінювалося забарвлення радянських бойових літаків у 1920–1945 роках?

На початку 1920-х років літаки Червоної армії мали досить просту схему забарвлення: верхні поверхні фарбували у захисному кольорі, а нижні — світло-блакитні. Ця схема залишалася стандартною до середини 1930-х років.

У середині 1930-х років літаки почали фарбувати в сірий або сріблястий кольори. Це було практичним рішенням для захисту поверхонь від корозії та захисту покриття від сонячного випромінення та нагріву. Однак під час боїв на Халхин-Голі у 1939 році виявилося, що таке забарвлення робило техніку легко помітною на землі. Щоб тимчасово вирішити цю проблему, на верхні поверхні літаків наносили хаотичні смужки або плями чорного чи зеленого кольору прямо поверх базового сріблястого або сірого покриття. У польових умовах для цього часто використовували фарби для бронетехніки, такі як 4БО або 3Б. Таке забарвлення можна було побачити, наприклад, на бомбардувальниках СБ, ДБ-3 та винищувачах І-153.

У 1940 році, враховуючи досвід Халхин-Голу, було вирішено повернутися до камуфляжу, схожого на той, що використовувався до сірого забарвлення. Верхні поверхні літаків знову стали зеленими, а нижні — світло-блакитними. Ця схема стала основною для радянської авіації на початок німецького вторгнення до СРСР у 1941 році.

У 1941 році зелене забарвлення доповнили чорними плямами, які додатково наносили на верхні поверхні. Це рішення було спрямоване на покращення маскувальних властивостей техніки на землі, особливо на тимчасових аеродромах, і зменшення її помітності під час повітряної розвідки ворога.

У 1943 році були введені нові стандарти камуфляжу. Для винищувачів застосовували двоколірну схему, що складалася з темно-сірого та світло-сірого кольорів. А для бомбардувальників використовували триколірну схему: зелений, темно-сірий (або чорний) і світло-коричневий. До 1945 року сірий камуфляж, який раніше застосовували тільки для винищувачів, почали використовувати також і для маскування бомбардувальників.

Які фарби застосовували для фарбування радянських літаків?

У 1920-х роках для фарбування літаків використовували фарби, які ще не були стандартизовані. Наприкінці 1930-х було запроваджено спеціалізовані авіаційні фарби. Для дерев’яних і тканинних поверхонь використовували лаки серії А II, а для металевих деталей — емалі серії А та АЕ (АЭ).

У 1941 році були запроваджені нові стандарти фарб. Для фарбування тканинних і дерев’яних поверхонь літаків використовували фарби серії АМТ або АГТ, тоді як для металевих частин продовжували застосовувати емалі серії А. Як уже згадувалося вище, у польових умовах, через дефіцит авіаційних фарб, часто використовували фарби, призначені для бронетехніки, такі як 4БО або 3Б.

Варто зазначити, що літаки, які постачалися за програмою ленд-лізу, зберігали оригінальні камуфляжні кольори британської та американської авіації. Радянські авіаційні фарби застосовувалися лише для нанесення розпізнавальних знаків і маркувань.

ВПС Червоної армії

Перегляньте наші набори фарб!

Переглянути всі
1 4
Переглянути всі