{"title":"Авіація ВМФ СРСР","description":null,"products":[{"product_id":"art-model-am-7205-yakovlev-yak-141-freestyle-soviet-naval-supersonic-vtol-fighter","title":"Яковлєв Як-141 «Freestyle» — радянський морський надзвуковий винищувач ВЗП","description":"\u003ch2\u003eЯковлєв Як-141 «Freestyle» — радянський морський надзвуковий винищувач ВЗП\u003c\/h2\u003e\n\u003cp\u003eОсь виправлений текст із відповідними відмінковими формами словосполучення «авіаносний крейсер» замість абревіатури «ТАКР»:\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерші опрацювання надзвукового винищувача вертикального зльоту та посадки, призначеного для оборони авіаносних кораблів від атак з повітря, ММЗ «Скорость» розпочав у 1974 році. У 1975 році, з урахуванням досвіду створення й експлуатації літака Як-38, розпочалося проєктування нової машини під індексом Як-41 (виріб «48»). Результати досліджень і проєктних розрахунків лягли в основу концепції літака з єдиним підйомно-маршовим двигуном. Утім, процес постійних змін специфікації, впровадження нових режимів польоту і нової техніки зльоту й посадки зумовили зміни в конструкції планера, які призвели до створення модернізованого варіанта — Як-41М.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДля проведення випробувань Як-41М виготовили малу серію з чотирьох екземплярів. Перша машина (виріб 48-1) призначалася для наземних випробувань силової установки і бортових систем; друга (виріб 48-2) і третя (виріб 48-3) стали льотними зразками, четверта машина (виріб 48СИ) призначалася для статичних випробувань. Льотні зразки отримали бортові номери «75» і «77». Під цими номерами вони проходили випробування на сухопутних аеродромах і на авіаносному крейсері «Адмірал флоту Радянського Союзу С. Г. Горшков» Північного флоту. Літак із бортовим номером «77» був передсерійним екземпляром. Свій перший виліт машина здійснила приблизно на 25 років раніше термінів, визначених зарубіжними виробниками для створення таких літальних апаратів.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСилова установка Як-41М складалася з трьох двигунів: один підйомно-маршовий Р-79В-300 із тягою 15 500 кгс та два малогабаритні РД-41 із тягою по 4100 кгс кожен. Тягоозброєність дозволяла літаку здійснювати вертикальний зліт за маси до 15 800 кг. Літак також міг злітати з коротким розбігом дистанцією 60–120 метрів зі злітною масою до 19 500 кг. В останньому випадку бойовий радіус дії зростав у 1,5–2 рази, а час патрулювання в зоні дій — удвічі. Льотчик мав змогу використовувати форсаж навіть за відхилених сопел. Інтегрована система управління польотом автоматично задавала потужність і кут відхилення поворотних сопел для оптимізації вертикального та короткого зльоту й посадки.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВідпрацювання режиму вертикального старту з висінням розпочалося наприкінці 1989 року. 13 червня 1990 року льотчик А. О. Синіцин виконав перший політ із вертикальним зльотом і посадкою. До квітня 1991 року один із льотних екземплярів Як-41М із комплектом контрольних вантажів підготували до рекордних польотів. Протягом 15 днів льотчик-випробувач ДКБ ім. О. С. Яковлєва А. О. Синіцин установив 12 світових рекордів у класі літальних апаратів «H» (апарати вертикального зльоту та посадки з реактивною підіймальною силою за міжнародною класифікацією ФАІ).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПід час коригування термінів проведення випробувань позначення машини вкотре змінили — на Як-141. 5 жовтня 1991 року під час посадки на палубу авіаносного крейсера «Адмірал Горшков» борт «77» під керуванням льотчика-випробувача В. А. Якімова через перевищення вертикальної швидкості зниження здійснив жорстке приземлення. Стійка шасі пробила паливний бак, виникла пожежа; пілот успішно катапультувався, а відновлену машину згодом передали до музею. Після припинення випробувань уцілілий Як-141 (борт «75») вже під виставковим номером «141» уперше публічно продемонстрували 6–13 вересня 1992 року на авіасалоні у Фарнборо, а пізніше неодноразово демонстрували на інших показових заходах. Після виставки у Фарнборо ДКБ ім. О. С. Яковлєва співпрацювало з фірмою Lockheed над програмою Joint Strike Fighter (JSF), унаслідок чого фінальний проєкт Lockheed отримав схожість із конструктивними рішеннями радянського літака Як-141.\u003c\/p\u003e\n\u003ch3\u003eТактико-технічні характеристики Як-141\u003c\/h3\u003e\n\u003cul\u003e\n\u003cli\u003eДовжина – 18,3 м\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eРозмах крила – 10,1 м\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eВисота – 5,0 м\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eПлоща крила – 31,7 м²\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eВага порожнього літака – 11 650 кг\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eНормальна злітна вага – 15 800 кг (при вертикальному зльоті) \/ 19 500 кг (при зльоті з коротким розбігом)\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eСилова установка – 1 × двигун Р-79В-300 (15 500 кгс) та 2 × двигуни РД-41 (по 4100 кгс кожен)\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eМаксимальна швидкість – 1850 км\/год\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eПрактична стеля – 15 500 м\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eДальність польоту – 2100 км (з максимальним запасом палива) \/ 1400 км (з максимальним бойовим навантаженням)\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eЕкіпаж – 1 особа\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eОзброєння – 1 × 30-мм гармата, до 1000 кг (при вертикальному зльоті) або до 2650 кг (при зльоті з коротким розбігом) бойового навантаження на 6 точках підвіски\u003c\/li\u003e\n\u003c\/ul\u003e","brand":"Art Model","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":47953554964657,"sku":null,"price":30.0,"currency_code":"USD","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0576\/3589\/7521\/files\/art-model-am-7205-box-art.webp?v=1789938753"}],"url":"https:\/\/arcus-hobby.store\/uk\/collections\/soviet-naval-aviation.oembed","provider":"Arcus Hobby","version":"1.0","type":"link"}